Зачарований Україною

 

   Яскравою зіркою в українській культурі сяє ім'я Олександра Довженка. Сьогодні українська і світова культура відзначають 130-ту річницю з дня народження письменника, фольклориста, сценариста, художника-графіка, режисера, учителя, патріота України. Він був Майстром слова і Майстром жанру кіно. Він щиро любив Україну, за що його і переслідували.

За своє коротке життя він зазнав стільки ударів долі, такої наруги над своїм талантом, що в розпуці позаздрив навіть Тарасу Шевченку-солдату: «Шевченку було легше на засланні, до нього долітали птахи, а навколо мне – порожнеча, все вимерло, завмерло. Вся Україна...»

За 10 років до своєї смерті Довженко написав у «Щоденнику»: «Думаю, що я скоро помру. Мені жаль помирати. Я був створений на років 90. А помру я тому, що з мене вийшла вся сила. Вона пішла не на роботу, ні. Не робота подолала мене, не пияцтво, не жіноцтво. Прибила мене недоля народу. А знищила мене людська ненависть і жорстокість. Вони убили мою радість».

Хронологія його творчого шляху збігається з чорною сторінкою нашої історії – періодом сталінізму. Але навіть в таких жорстоких умовах він зберіг свої погляди, свої ідеали, свою любов до України.

Розповідаючи користувачам бібліотеки про видатного українця, в бібліотеках громади організовані книжкові виставки, проведені квести, літературні години, довженківські вікторини, конкурси знавців творчості письменника і режисера, відеоперегляди його кінофільмів...

Слід Олександра Довженка в українській культурі настільки значний і вагомий, що кожне покоління українців буде в його творчості відкривати для себе зачарованість митця в Україну.