Велика Севастянівка - найбільше село в нашому районі, а ті, хто в ньому проживає, стверджують: "Це найкраще, наймальовничіше, найчудовіше село". В цьому переконана і Марина Іванівна Медвєдєва, яка проживає в нашому селі ось уже 20 років. А народилась вона 10 серпня 1970 року в селі Плахтіївка Одеської області. Після закінчення школи отримала спеціальності будівельника, продавця, бухгалтера. Одеса стала для неї містом, в якому жила, працювала, вийшла заміж. В цьому портовому місті народились її діти: "три синочки і лапочка-дочка". Борис, Єгор, Федір і Капітоліна. Не просто дати раду, виховати, поставити на ноги чотирьох дітей. А Марина Іванівна з честю виконала свою високу місію. Якщо враховувати, що чоловік ходив у плавання, а з дітьми вона була часто сама.
Кінець березня 2000 року запам'ятався пані Марині тим, що вона вперше побувала у Великій Севастянівці. Враження було настільки позитивним, що вже 4 квітня вони купили тут будинок, переїхавши з Одеси. Все здавалось чудовим: ліси із столітніми дубами і стрімкими соснами, безліччю ягід і грибів, ставки з величезною рибою, безкраї поля, ошатні садиби людей, які охоче і щиро вітали їх, приймаючи в свою велику сільську родину.
Обжились, прижились, завели друзів. А своє подвір'я господиня прикрасила за власним смаком - такої краси ще треба пошукати! Безліч квітів радують око всіх, хто сюди зазирне. А які неперевершені садові фігурки вийшли з рук господині. Впору проводити майстер-клас по їх виготовленню. Є в цієї жінки талант художника, скульптора, тонке почуття прекрасного.
Але горе не оминуло цю сім'ю - в одному із морських рейсів в Середземному морі під час страшного шторму на щоглі потрібно було зробити ремонт обладнання. Штурман-електромеханік Медвєдєв Василь Казимірович, щоб не ризикувати життям і здоров'ям своїх молодих підлеглих, сам взявся за ремонт. Обладнання було відремонтовано, та не минуло безслідно для сміливця - він отримав двохсторонню пневмонію і 28 березня 2011 року помер. Скільки теплих слів подяки і шани пролунало на могилі відважного моряка, який знайшов свій вічний спокій на сільському кладовищі в Любашівці поряд зі своєю ненькою. За спокій його душі моляться його морські побратими, їх батьки, адже всі розуміють, що його героїчний вчинок врятував молоді життя. Молиться і його сім'я в місцевому храмі, куди вони подарували 2 підсвічники, купель та іменні ікони Василя, Марини,Бориса, Георгія Переможця, Федора, Всіх святих, невинно убієнних ненароджених дітей. В ті скорботні дні сину Борису було 22 роки, він, як найстарший, підтримував маму, 18-річний Єгор став теж опорою для сім'ї, а Капітоліна в свої 16 знаходила силу заспокоювати ще й Федора, якому було лише 11 років. Вони вистояли, пережили своє горе, яке і досі кровоточить у їх душах.
Свою любов до моря, повагу до професії моряка батько вклав своїм старшим синам у душі, тому й закінчили Одеське морехідне училище. Поки що вони "сухопотні" люди, але час покаже... Наймолодший син Федір обрав професію програміста. В віртуальному світі він почуває себе, як риба у воді. Коли Пані Марина з гордістю розповідає про своїх дітей, то зазначає, що її донька Капітоліна, випускниця Уманського університету ім.Тичини, отримала диплом психолога, а паралельно закінчила військову кафедру в м.Суми. Відтак вона іще і артилерист. За рік служби отримала підвищення, примірявши погони лейтенанта. Донька має нагороди: Грамота ЗСУ, підписана Командувачем ЗСУ генерал-лейтенантом В.Кравченком, медаль "Сильному духом", Почесний нагрудний знак командувача сухопутних військ ЗСУ "За службу". А служба в Капітоліни Василівни ой яка непроста - досить зазначити, що її 58-ма окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Виговського дислокується в містах Торецьк та Краматорськ в Донецькій області.
А Марина Іванівна за ці роки стала своєю серед великосевастянівців. Тут має вже і сватів - її Борис звив сімейне гніздечко разом з місцевою красунею Вікторією, вже в сім'ї щебече маленька Віктрія-Ангеліна. Свою невістку Марина Іванівна називає другою дочкою. А односельці з гордістю показують гостям села витвори рук цієї талановитої жінки - художньо оформлений місцевий храм, автобусна зупинка, стела при в'їзді в село, художній розпис в сільському будинку культури. До речі, вона - автор проекту герба та прапора села. А іще вона учасник колективу "Калина", адміністратор сільських груп у "Фейсбуці" - "купівля-продаж". "Велика Севастянівка - мальовниче село", "Колектив "Калина"...
Живе гарна жінка в гарному селі, випромінюючи навколо себе позитив і доброзичливість, даруючи оточуючим насолоду від гарного і прекрасного, яке створює своїми руками. Дякуємо долі, що ця чудова жінка, закохана в красу і природу, поселилась в нашому селі. Нехай її життя буде наповнене щастям, радістю, працею. Довгих років Вам життя, здоров'я, сили, натхнення, поваги від оточуючих. Хай Ваші діти Вас тільки радують, хай росте родина, хай всім Всевишній посилає своє благословіння.
Ірина Сивак, Олена Мельник, завідуючі Великосевастянівськими
бібліотеками-філіалами
Немає коментарів:
Дописати коментар