Кожна людина в душі - художник. Всі ми в дитинстві охоче брали кольорові олівці, фарби, фломастери і малювали все, що нас оточувало. Нашими малюнками захоплювались батьки, дідусі, бабусі. З роками багато хто зрозумів, що малювання - то не його справа. А Людмила Володимирівна Гаркавенко ( в дівоцтві Ветребенько) знайшла у живописі своє покликання. Саме в цьому середовищі розкрився її талант.
Народилась вона в селі Христинівка в сім'ї працівників радгоспу - батько Володимир Тимофійович працював механізатором, не раз виходив переможцем на жнивах, отримував Почесні грамоти, Подяки. Мама Майя Федорівна працювала в ланці. Донька пишалась своїми батьками-трудівниками, які і їй прищеплювали любов до праці, повагу до людей, які чесно і добросовісно працювали. Змалку намагалась їм допомагати: обробляти город, глядіти домашню живність, готувати обід, поки батьки прийдуть з роботи. А іще вона захоплювалась своїм дідусем, який, не маючи спеціальної освіти, міг намалювати картину чи портрет. Він передав їй свій талант художника. Так розпорядилась природа, що саме внучка успадкувала його уміння, талант і майстерність. Вчилась в школі охоче, мала хист не тільки до малювання, займала призові місця по стрільбі не тільки в районі, а й в області. Легко їй давалась і до англійська мова, але любов до світу образотворчого мистецтва перемогла. Завжди оформляла стінгазети, плакати, вітальні листівки.
Спробувала себе спочатку в педагогіці, працюючи піонервожатою у Великосевастянівській школі, але строгого педагога з неї не вийшло. З дітьми легко налагодила контакт, разом з ними оформляла стіннівки, шила костюми. А захоплення світом барб і образів не проходило, її манили запахи фарб, вона змішувала їх, створюючи різні відтінки, тонко відчувала красу того, що оточувало. Намагалась зберегти на картоні чи ватмані квіти, пейзажі, зображення лісу і поля.
В трудовій книзі Людмили Володимирівни є кілька записів, і майже всі вони пов'язані з роботою художника: працювала в художній майстерні, в кооперативі, в колгоспі. І скрізь залишила про себе гарне враження: талановита, щира, привітна, вона в кожному колективі користувалась авторитетом.
З березня 1994 року вона працює художником-оформлювачем в центральній районній бібліотеці.
Відвідувачі районних бібліотек завжди звертають увагу на гарно оформлені книжкові виставки, тематичні куточки. Народознавча світлиця "Брегиня", літературний музей, фронтова землянка, стенди і плакати в Інтернет-центрі, методичному кабінеті, читальній залі, на абонементі, бібліотечний ґанок, Шевченківський куточок - все це любовно і зі смаком оформлено. Людмила Володимирівна допомагала бібліотекарям втілити їх ідеї і задуми, щоб все це тішило око, несло інформацію, наповнювало змістом кожен елемент. Вона не просто малює те, що її просять, а й дає поради, вибирає різні ракурси малюнків, підбирає тони і відтінки. Вона не тільки художник, а й архітектор - створює різні вироби з різних матеріалів: герб, віфліємську зірку, лелеку, глобус, мапу тощо.
Людмила Володимирівна - щаслива людина. Вона має доброго чоловіка Дмитра Михайловича, який підставляє своє плече допомоги в побуті, в сім'ї, та й на роботі, коли треба підвезти великі стенди і плакати, вироблені фігури. Радіють в цій сім'ї донькою Оленкою і внучкою Євочкою. До речі, дочка перейняла мамині гени художника. Робить в цьому напрямку перші кроки і внучка, відвідуючи заняття в христинівській школі мистецтв. А іще вона співає, танцює і дуже любить своїх рідних.
Пані Людмила проживає в мальовничому селі Орадівка. На роботу добирається найчастіше надійним, екологічно чистим транспортом - велосипедом. Це не тільки рух, спорт, а й можливість полюбуватися гарними краєвидами, навколишньою неповторною природою.
Напередодні дня художника, вітаємо шановну Людмилу Володимирівну з її професійним святом та зичимо, аби палітра її життя завжди була яскравою, гарною, щасливою .Здоров'я, творчого натхнення, сімейного затишку, тільки гарних новин і подій. З роси й води Вам, шановна наша Людмило Володимирівна, Людмилко, Людочко!
Немає коментарів:
Дописати коментар