13 вересня 1970 року на Театральній площі міста Чернівці відбулося пряме включення до ефіру київської студії телебачення. Програма «Камертон доброго настрою» стала першим майданчиком для старту пісні «Червона рута», яку виконував дует: сам автор і композитор Володимир Івасюк і місцева юна співачка Олена Кузнєцова.
З тих пір з’явилося багато нових пісень,
деякі з них не залишили в серцях людей і сліду. А «Червона рута» живе, звучить,
хвилює. Саме цій пісні судилася гарна і довга пісенна доля.
Пісня має свою історію. В 1967 році
Анатолій Волков подарував батькові Володимира Івасюка Михайлу Григоровичу в
день 50-річчя монографію «Коломийки», впорядковану Володимиром Гнатюком та видану
в 1906 році. Саме в ній Івасюк-молодший зустрів ці рядки: «Ой, ходила, говорила
гільтайова мати, назбирала троєзілля мене чарувати, назбирала троєзілля червону
рутоньку, та й схотіла зчарувати мене, сирітоньку». Так молодий композитор
дізнався про існування квітки з незвичною назвою «червлена рута», що дало назву
найвідомішому його творінню – пісні «Червона рута».
У словнику Бориса Грінченка юнак знайшов посилання на слова
народної пісні: «Ой купало, рутній Іване, весілля рясного пана»... І почав
Володимир, мандруючи гірськими гуцульськими селами, шукати варіанти коломийок про червону
руту; записав легенду про загадкове чар-зілля, символ чистого вічного кохання.
Знахарі показали юнакові два види червоної рути: рододендрон східнокарпатський
(його зобразив на триптиху «Червона рута» в 1998 році художник Микола Горда) та
рододендрон жовтий. За переказами, жовта квітка рути лише на кілька хвилин в
ніч на Івана Купала стає червоною. Дівчина, яка знайде цю квітку і зірве її,
буде щаслива в коханні...
На ювілейному альбомі пісень Івасюка
зображена монарда з Північної Америки. Яка ж вона, червона рута? Чому її шукали
ввечері? («Червону руту не шукай вечорами...). Тому й виспівував Владко Івасюк своїй
єдиній, щоб не шукала руту, бо його почуття – сильні і вічні.
Давним-давно у Карпатах увечері після спеки гори нагрівалися так,
що на галявинах самозапалювалися ефірні олії у монарди, а в лісі – у ясенця.
Якщо хтось бачив цю фантастичну картину – ніколи не забуде: у темряві кожна
квітка оповита райдужним світлом. Не завжди росла у нас монарда (червона рута).
ЇЇ батьківщина – Мексика. Першим цю рослинку з ніжним лимонним ароматом описав
іспанський лікар і ботанік Ніколас Модернас. Тому і отримала вона назву за ім’ям
людини, яка її описала в «Каталозі корисних рослин Америки» – монарда. Українці
полюбили цю рослину за чудові пахощі, цілющі властивості. В нас її називають
бергамот, рута-м’ята, лимонна м’ята... Її високо цінували козаки-характерники,
соком її листя заживляли рани, вживали її при переломах і пораненнях. Господині
теж побачили в ній гарну помічницю в кулінарії.
Сьогодні «Червона рута» – десь майже
офіційно, десь ні – є гімном української ідентичності. Їй пішов шостий десяток! І вона не старіє, не в’яне, нагадує нам про вічні цінності українців.
Володимир Івасюк і Софія Ротару
А чудова пісня про гарну рослину, про чисте і вірне
кохання живе поміж нас. Як живе і пам’ять про її автора Володимира Івасюка,
талановитого співака і композитора, патріота України...
Сьогодні користувачі нашої бібліотеки мали змогу послухати «Червону руту», познайомитися з історією її створення, дізнатися більше про легендарного Володимира Івасюка, його творчість, його долю.
А його недоспівані пісні залишаться у наших серцях і назавжди «будуть поміж нас»...
Текст пісні:
Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.
Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала?
Приспів:
Червону руту
Не шукай вечорами, –
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода –
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.
Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених,
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.
І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії.
Приспів:
Червону руту
Не шукай вечорами, –
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода –
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.
Немає коментарів:
Дописати коментар