6 вересня – День читання книг. Звісно,
це не Всесвітній день книги і не Всесвітній день читання вголос. І зовсім
небагато є про нього інформації в Інтернеті. Але для чогось такий день все ж
таки було придумано?! Цікаво, от для чого? Щоб підбадьорити тих, хто любить
читати, чи нагадати тим, кому такий процес зовсім не потрібний, що читання
існує?! Стимулювати шанувальників книги придбати собі щось новеньке для власної
бібліотеки, сходити до бібліотеки за свіженькою книжкою чи дати зрозуміти
«нечитаючим», що книги досі існують і їх можна читати і витрачати час на
гортання паперових сторінок. Хоча і у Фейсбуці, чесно кажучи, іноді можна
багато чого прочитати, хоча багато хто просить: «Ой, не пишіть довгих постів,
там же так багато літер».
Для шанувальників книжок
велика кількість літер – не проблема, а навпаки – радість. З чим можна
порівняти радість «читаючого», який тримає у руках нову книжку – неважливо,
щойно придбану, чи взяту в бібліотеці, чи отриману на кілька днів від знайомого
аби просто почитати? Навіть важко сказати. Можливо, такі емоції відчувають
шопоголіки, несучи у пакеті додому обновку і мріючи про момент, коли нарешті
можна буде її одягнути, поміряти перед дзеркалом, покрасуватися у ній, вразити
інших своїм зовнішнім виглядом. Напевно, так само думають і шанувальники різних
кулінарних смаколиків, коли перед ними ставлять на стіл тарілку з делікатесом,
а в руці вже тримається виделка і ніж, аби негайно почати дегустувати,
смакувати, пробувати. Так і любителі читати. Вони тримають у руці нову книжку,
насолоджуючись запахом свіжовидрукованої фарби, як гурман – ароматом страви,
пробують на дотик папір сторінки, яка ще не мала досі знайомства із читачем, як
модник перебирає пальцями оксамит чи шовкову тканину.
Книг у сучасному світі є дуже
багато, і це книжкове царство весь час поповнюється новинками. Але, давайте, не
будемо забувати про старі книги, які не просто роками і десятиліттями змушують
нас не просто читати, а й думати, мислити. Однією з таких книг є пам’ятка нашої
писемності, пронизана мудрістю. Прочитайте і вдумайтесь самі.
«Ізборник» 1076 року – одна з
найдавніших давньоруських рукописних книг. В науковій літературі вона
іменується також «Ізборник (Збірник) Святослава», Збірник 1076 року. (!) В
кінці цього рукопису є запис: «Закінчено цю книгу рукою грішного Іоанна.
Вибрано з багатьох книг княжих», з якого випливає, що книгу було переписано в
Києві за редакцією Іоанна. Дослідники дійшли висновку, що саме він добирав
тексти. Існує також припущення, що книга готувалась для князя Святослава. Якісь
відомості про Іоанна відсутні. Необхідно підкреслити, що при доборі рукописів з
якоїсь княжої бібліотеки, Іоанн здійснив глибоко продуманий і цілеспрямований
(ідеологічно-світоглядний) добір текстів. Суспільно-політична та
релігійно-церковна ситуація, в якій перебувала тогочасна Русь, вимагала книги,
де читач міг знайти відповідь на питання: «Як жити людині?» Метою створення
цієї збірки було сприяння духовному зросту читачів, формуванню їх етичної
свідомості. Можливо, пам’ятку було замислено як підручник для княжих дітей. На
сьогодні знайдено грецькі паралелі приблизно до половини текстів цієї
рукописної книги. Інші статті, вірогідно, складені на слов’янському ґрунті.
Зміст «Ізборника», вплинув на подальшу релігійно-філософську традицію і,
зокрема, на світосприйняття князя Володимира Мономаха.
Ось слова, які знаходимо в цьому літературному творі Київській Русі, які
закликали до читання книг:
«Добре,
братове, читати книжки, особливо всякому християнину... …Коли читаєш книги, не
квапся швидко дочитати до другого розділу, але зрозумій, що висловлюють речення
і слова, хоча би тричі вертаючи до одної глави… …Бо хто зрозуміє правду
написання, той кермується нею. Скажу тобі: узда коневі керма і піддержка, а
праведникові (авт. людині) читання книг. Не збудується корабель без гвоздів, як
і праведник без читання книжок. Як невольника душа біжить до своїх родичів, так
праведник до читання книжок. Прикраса воїну оружжє, кораблю вітрила, так само
праведнику читання книжок…»
Немає коментарів:
Дописати коментар