Так склалося, що село Зоряне (старожили іноді ще називають його по старій назві – Босівка) має небагато жителів. Зате історія в нього багата: через село пролягала козацька дорога, вогнем і пожежами котились революції і війни, косила смерть людей в роки голодоморів... Але село вистояло, вижило, розквітло. Родючі землі, квітучі сади, уквітчані вербами плеса ставків – така краса може бути тільки в нашій квітучій Україні. І, звичайно ж, великим багатством і стрижнем життя і добробуту є люди, зорянці. Нема в селі школи, тому місія освіти, інформації, дозвілля належить бібліотечній філії, якою ось уже майже двадцять років завідує Наталя Леонідівна Шейніна. Це вона підтримує в своїх односельців любов до книги, до новин, до вивчення історії України і рідного села, повагу до ветеранів і воїнів ЗСУ.
В гарну і квітучу пору народилась
вона, квіт і краса природи ніби відбивається в її променистих усміхнених очах.
Роки летять дуже швидко, 15 квітня пані Наталя прийматиме вітання зі своїм
золотим ювілеєм. Вітатимуть друзі, куми, сусіди, однокласники, колеги... І
найдорожчі її люди: чоловік, сини, невістка і ще зовсім маленька онучка Уляна.
З іменами чоловічої частини сім'ї думали недовго – голова родини Євгеній Васильович,
сини ж стали не тільки продовжувачами роду, а й цих імен. Тому як належне, хлопці
отримали імена Василь і Євгеній. В цій сім'ї вміють працювати, знають ціну
зароблених коштів. Поважають чесність і доброту, самі приходять на допомогу
тим, кому можуть допомогти. В сім'ї бувають проблеми, але Наталя зі своїми
хлопцями ніколи не опускають руки. Підтримують один одного, радіють успіхам,
вірять в майбутнє. Саме тому донатять для потреб ЗСУ, допомагають пораненому
односельцю, тим землякам, які на передовій.
Випускниця Углуватської школи
отримала атестат про середню освіту в 1991 році, а восени вона вже була
студенткою Канівського училища культури. Кваліфікація її звучить солідно «Організатор
культурно-дозвіллєвої діяльності, режисер театральних заходів». 10 років вона
працювала в клубах сіл Чайківка і Зоряне. Концерти художньої самодіяльності,
театралізовані вистави, народні свята – Наталя організовувала, вкладаючи в них
свій талант, свою майстерність. Обставини склалися так, що очолила бібліотеку
села. Тепер її пріоритети – книги, легенди, історія, поезія, краєзнавство. Це
вона збирає спогади старожилів, матеріали про видатних односельців, пише
історію села «Зоряне від А до Я», розповідає на сторінках газети «Трибуна
хлібороба» про своїх земляків, що загинули, захищаючи незалежність України.
Своєю працею, доброзичливістю Наталя
доводить, що і в маленькому селі добре жити і працювати, заслужити повагу і
авторитет серед людей. Багато чого вміє робити наша колега: співати, грати на
музичних інструментах, доглядати за городом, квітником і садом, вправлятися з
косою і рушницею, бути помічником будівельника, готувати і вишивати...
Від імені колег вітаємо цю гарну,
тендітну жінку, зичимо їй здоров'я, сили, енергії, поваги, підтримки, добрих
новин. Нехай в її родині, в її селі, в нашій державі все буде добре. Хай прийде
Перемога і мир запанує на нашій землі, щоб всі ті, хто вболіває за Україну, за
її ЗСУ, раділи мирному життю.
Немає коментарів:
Дописати коментар