Щирі вітання, Юліє Іванівно!

         Ті, хто давно є користувачем центральної бібліотеки, пам'ятають цю привітну жінку, яка довго працювала на відділі обслуговування – Юлію Іванівну Коваль. Тоді слово «толерантність» не було таким поширеним, тому в її адресу лунали слова: «вихована», «доброзичлива», «справедлива».

Народилась наша шановна Юлія Іванівна 25 квітня 1933 року. Це був страшний рік, страшний місяць, страшний період. Сім'я її батьків пережила всі жахи того часу. Дитяча пам'ять не зберегла спогади про той період, а от роки окупації в ІІ-й світовій війні пам'ятає добре. Але і ті чорні роки пережили. Після війни було важко, але молодості властиво вірити в краще. Молода струнка, з грубою косою, добра і товариська дівчина закінчила школу і пішла працювати на сінопункт (була така організація в Христинівці, яка заготовляла сіно для коней, бо всі установи мали коней, яких потрібно було годувати). Керував сінопунктом Котляр Абрам, дружина якого – Лямець Єва Семенівна завідувала районною бібліотекою. Він і порекомендував Юлю на посаду бібліотекаря. Це було гарне і мудре рішення, бо з неї вийшов відмінний спеціаліст бібліотечної справи. Отримала диплом бібліотекаря, багато займалась самоосвітою, часто їздила на семінари в Київ, адже Христинівка на той час була Київської області.

Така деталь: автобуси по селах в ті роки не ходили, а бібліотека була методичним центром для сільських бібліотек. Коней і грошей на їх утримання, як і на посаду їздового в бібліотеці не було, а от на велосипед гроші виділили. Юля Іванівна, на той час наймолодша за віком в бібліотеці, навчилась їздити велосипедом, і в період, коли дозволяла погода, відвідувала сільські книгозбірні. 

Все її життя пройшло в Христинівці. Тут вона і свого судженого зустріла – Коваля Василя Денисовича, який працював в локомотивному депо (розпочинав ще той час, коли воно називалось паровозним), тут народилися їх діти Сергій і Людмила, тут побудували власний будинок, одружили дітей. 

Юлія Іванівна довгий час очолювала профспілковий комітет відділу культури. Вона дійсно захищала людей, коли вважала, що керівництво щось порушує. Обставини склались так, що з районної бібліотеки вона перейшла працювати у відомчу бібліотеку, але цікавилась життям бібліотеки, яка дала їй крила в світ книги. Згадували її і читачі, шкодували, що пішла вона з нашої бібліотеки.

На жаль, невблаганна смерть зараня забрала її чоловіка і батька її дітей. Уже перебуваючи на пенсії, намагалась допомагати своїм рідним. Її смачні пиріжки ми коштуємо і зараз.

Шановна Юлія Іванівна, щиро вітаємо Вас з днем народження!

Зичимо Вам довгих років життя, а до них: здоров'я, сили, енергії, достатку, добрих новин. Хай Вас радують діти, онуки і правнуки, хай дарують Вам свою любов і турботу, хай Ваша доброта повертається до Вас сторицею і довголіттям. А бібліотекарі і читачі пам'ятають Вас, Вашу доброту і порядність.

Ми вдячні Вам за Вашу працю і добре серце.

Перемоги і миру всім нам!