Центральна бібліотека Христинівської міської ради: Життя прожити

Буяє травень, місяць багатий на зелень, квіти і гарні свята, серед яких – і ювілейний день народження Миколи Павловича Мазурика, який днями відсвяткував своє 95-річчя.

Ветеран Великої Вітчизняної війни і педагогічної праці, який віддав 50 років життя, кавалер багатьох орденів і медалей, автор поетичних, прозових, драматичних творів, актор Христинівського самодіяльного народного театру, учасник хору ветеранів, дописувач газет, голова літературної студії «Зажинок», автор книг «Хороми душі», «Серця живуть вірністю», «Двічі реабілітований», «Право вибору» та ін.

Учителя хімії і біології, наставника молодих педагогів, директора Чайківської, Ліщинівської, Шукайводської, Верхняцької шкіл пам’ятають в різних куточках, де живуть і працюють його колишні учні, які всім тим, чого досягли у житті, завдячують чесному, справедливому, знаючому учителю – М.П.Мазурику.

З такої славної дати в центральній районній бібліотеці пройшов його творчий вечір «Вклоняюсь долі я доземно за свої будні і свята». Вшанувати ветерана, шановану людину-легенду, свідка і учасника багатьох подій, що стали вже історією для всіх поколінь прийшли представники місцевої влади, відділів РДА, освіти, культури і туризму.

Районної ради ветеранів, ЗМІ, його друзі, колеги, молоді шанувальники його творчості.

Ведучі цього дійства працівники бібліотеки Н.В.Напній і С.М. Кулеша розповіли присутнім про творчий і життєвий літопис Миколи Павловича.

В його житті було напівголодне і босоноге, але багате на мамину ласку і батькову турботу дитинство, навчання в школі, в яку ходив із полотняною торбою , в черевиках «на виріст» зате із великим бажанням, роки голодомору, коли опухлі з голоду люди їли, здавалось, неїстівне, робота на Донбасі, незабутнє студентство. Доля кидала його по різних містах, але серцем тягнувся до отчого дому, любов до якого ввібрав із молоком матері. Тут, в рідному краї, він зустрів своє перше, щире, вірне кохання, знайшов своє покликання педагога, здійснив свою мрію стати актором.
Микола Павлович збирає світлі спогади про своє рідне село Шукайвода, де закопана його пуповина, про батьків, про маму, про дитинство, про голод. Спогади лягли на папір поетичними рядками. Вірші «Про дитинство», «Гіркий спогад» (жертвам голодомору)- душевно прочитали учні Саша Гірський і Олександр Якимцов.

Микола Павлович збирає світлі спогади про своє рідне село Шукайвода, де закопана його пуповина, про батьків, про маму, про дитинство, про голод. Спогади лягли на папір поетичними рядками. Вірші «Про дитинство», «Гіркий спогад» (жертвам голодомору)- душевно прочитали учні Саша Гірський і Олександр Якимцов.

Багато віршів стали піснями «Заспівай колискової мамо» у виконанні Віктора Свіщенка в присутніх викликала сльози на очах. Давній і щирий шанувальник М.Мазурика, самодіяльний композитор Василь Стригун, разом із дружиною Раїсою Йосипівною подарували присутнім пісню «Я відданий тобі, село».Цей співучий сімейний дует зробив сюрприз, виконавши нову пісню на слова Мазурика про події воєнного часу.

Політрука М.П.Мазурика Велика Вітчизняна війна обпалила з перших днів. Нерівні бої, оточення, загибель багатьох бойових побратимів, повернення в окуповані рідні місця, де він вливається в ряди підпільників, веде боротьбу проти ненависних фашистів. Про почуття тих часів в його творчому доробку є багато віршів «Тривожна дата» у виконанні Тарнопольського Саші повернув присутніх у той грізний час.

Про пережите, бачене, про те, що відчував серцем, про що мріяли його друзі по партизанській зброї. М. Мазурик пише у віршах, оповіданнях, п’єсах. Нещодавно побачила його книга «Серця живуть вірністю», присвячена землякам-підпільникам. Один з віршів з цієї книги «Партизанська могила» прочитали учениці Заячківської школи Аліна Дячук і Анна Мороз.

Заступник голови РДА М.І. Єременко назвав М.П.Мазурика людиною-легендою, який своїм життям є взірцем для молоді і передав Похвальні грамоти від голови РДА та голови районної ради.

Голова районної ради ветеранів О.Е.Титюченко, колишній педагог, яка, до речі , приймала в цей день привітання з нагоди свого дня народження, подякувала М.Мазурику за працю, за наставництво, за щирість, підтримку, людяність, працю,згадали разом з ювіляром прожите. М.П.Мазурик разом з дружиною Олександрою Андріївною виростили четверо синів, дали їм освіту, навчили любити працю, поважати людей, жити по правді і совісті. Відійшла у потойбіччя його вірна дружина і порадниця, але світлі почуття до неї живуть в його серці і в його віршах. Учень Христинівської ЗОШ №1Антон Бабій прочитав один із них «Якби тебе я не зустрів».

М.П.Мазурик – щаслива людина. Славний рід Мазуриків продовжують 12 онуків, 13 правнуків, 4 праправнуків.

Миколу Мазурика – актора, співака, музиканта, інструменталіста вітали екс-режисери народного самодіяльного театру М.Я.Ульянова і І.С. Кравчук, нинішній режисер театру К.М. Собова, учасниця хору ветеранів, О.М. Фурман та його керівник Таїсія Сімоник, актори театру, хор ветеранів, земляк А.І. Михайлюк, з яким не раз виступали на сцені .

Для нього звучали теплі слова побажань усяких гараздів, пісні-народні, улюблені. Учасники самодіяльного народного театру подарували присутнім інсценізацію вірша ювіляра «Годенки».

Миколу Мазурика – дописувача районної газети «Трибуна хлібороба» з 80-річним стажем, керівника літературної студії «Зажинок» вітала редактор газети В.П.Добринська.

Микола Павлович – учасник і лауреат багатьох літературних конкурсів – районних і обласних. Його вірші і далі радують нас своєю відвертістю, теплотою, щирістю. А іще він – гуморист. Він висміює все те, що заважає нам жити чесно. Видаючи секрет, Микола Павлович, повідомив, що в друкарні вертається його книга гумор.