На Чернечій горі в Каневі сьогодні лунають безсмертні поетичні твори Тараса Шевченка, пісні на його слова виконують кобзарі, хорові колективи, відомі солісти. Канів, Україна, весь світ вшановує геній великого українця, якого 156 років тому перепоховали в Україні, яку він так палко любив. Недовгим був земний його шлях, непростим було й повернення його праху в Україну.
Ще зі шкільної лави ми пам'ятаємо слова його "Заповіту": "Як умру, то поховайте мене... серед степу широкого, на Вкраїні милій"... Не так просто було здійснити це його бажання. Царський уряд Росії боявся навіть мертвого Тараса Шевченка.
Про перепони, про клопотання друзів, про останній шлях Кобзаря , про сам похорон, який став зібранням українців-патріотів розповіла директор РЦБС Раїса Шумовська під час літературно-музичної години, яка пройшла біля пам'ятника Т.Г.Шевченку в парку, який носить його ім'я. До підніжжя монумента працівники культури райцентру кладуть живі квіти, запалюють лампадки. Книжкова виставка вкотре знайомить нас з безсмертною творчістю поета-патріота України. І лунають вірші, уривки з поем. Народний ансамбль української пісні натхненно виконує "Думи мої, думи мої", "Гамалію", "Ой літав орел".
Слухають христинівчани вірші і пісні, гортають сторінки книжок, віддають шану великому Пророку України. Його творчість, його любов до України житиме вічно. І вічно перед його пам'яттю, перед його великим серцем українці в пошані схилятимуть голови.
А в приміщенні районної бібліотеки користувачі стали учасниками історико-літературного хронометру "Останнім шляхом Кобзаря", під час якого згадали всі міста, якими проїхала та траурна процесія. Кожне з цих міст знайшло відображення в творчості Т.Г.Шевченка. Тому користувачі бібліотеки знлву перечитували рядки віршів, поем, оповідань, драматичних творів, в яких згадувались російські населені пункти та міста України, в яких зупинявся той жалобний кортеж: Глухів, Кролевець, Бровари, Батурин, Ніжин, Київ та Канів, якому судилося стати українською Меккою.
Користувачі Інтернету переглянули відеоматеріали, які розповідають про знакову подію, що відбувалась 156 років тому.
Вклоняємось великому Кобзаревіі, пам'ятаємо його думи, виконуватимемо його заповіти.
Ще зі шкільної лави ми пам'ятаємо слова його "Заповіту": "Як умру, то поховайте мене... серед степу широкого, на Вкраїні милій"... Не так просто було здійснити це його бажання. Царський уряд Росії боявся навіть мертвого Тараса Шевченка.
Про перепони, про клопотання друзів, про останній шлях Кобзаря , про сам похорон, який став зібранням українців-патріотів розповіла директор РЦБС Раїса Шумовська під час літературно-музичної години, яка пройшла біля пам'ятника Т.Г.Шевченку в парку, який носить його ім'я. До підніжжя монумента працівники культури райцентру кладуть живі квіти, запалюють лампадки. Книжкова виставка вкотре знайомить нас з безсмертною творчістю поета-патріота України. І лунають вірші, уривки з поем. Народний ансамбль української пісні натхненно виконує "Думи мої, думи мої", "Гамалію", "Ой літав орел".
Слухають христинівчани вірші і пісні, гортають сторінки книжок, віддають шану великому Пророку України. Його творчість, його любов до України житиме вічно. І вічно перед його пам'яттю, перед його великим серцем українці в пошані схилятимуть голови.
А в приміщенні районної бібліотеки користувачі стали учасниками історико-літературного хронометру "Останнім шляхом Кобзаря", під час якого згадали всі міста, якими проїхала та траурна процесія. Кожне з цих міст знайшло відображення в творчості Т.Г.Шевченка. Тому користувачі бібліотеки знлву перечитували рядки віршів, поем, оповідань, драматичних творів, в яких згадувались російські населені пункти та міста України, в яких зупинявся той жалобний кортеж: Глухів, Кролевець, Бровари, Батурин, Ніжин, Київ та Канів, якому судилося стати українською Меккою.
Користувачі Інтернету переглянули відеоматеріали, які розповідають про знакову подію, що відбувалась 156 років тому.
Вклоняємось великому Кобзаревіі, пам'ятаємо його думи, виконуватимемо його заповіти.
Немає коментарів:
Дописати коментар