Знову на нашу землю прийшов квітень. Зазеленіли молоді трави, радують своєю красою перші квіти, лелеки повернулись у свої гнізда, поля засіваються зерном. Життя продовжується у своїй красі. Але в нашому календарі є день, позначений болем і гіркотою.
У ніч з 25 на
26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали
безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної
електростанції розірвало нічну темряву велетенське полум’я. Почався новий
відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Жорстокий. Сумний. Трагічний....
Експерти,
оцінюючи розміри катастрофи і дії перших ліквідаторів, одностайно стверджують,
що наслідки були б набагато трагічнішими, якби не мужність і самопожертва
героїв, що стали на боротьбу з тим лихом.
З того чорного
квітневого дня минає 35 років. Наслідки того лиха відчували наші батьки,
відчуваємо ми і наші діти. Ще не одне покоління українців, і не тільки, не
зможуть ні забути, ні повністю подолати наслідки тієї аварії, яку вже назвали
найбільшою планетарною трагедією.
Ми пам’ятаємо героїв, які відстоювали наше право на життя в боротьбі з радіацією. Серед них багато наших земляків: хіміків, шоферів, енергетиків, будівельників... Вони свідомо там працювали, чесно виконували свій обов'язок. Вони заплатили своїм здоров'ям, а то і життям, щоб наша Україна не стала випаленою пустелею. Прийдешні покоління в неоплатному боргу перед героями, яких ми називаємо «ліквідаторами». Саме їх подвигу присвячена книжково-документальна виставка в центральній бібліотеці.
Немає коментарів:
Дописати коментар