Сім'я, родина, рід –
Які слова
святі.
Вони потрібні
кожному в житті.
Якщо зміцніє
хоч одна родина,
Міцніша стане
наша Україна.
Народились ми і живемо на такій чудовій, багатій мальовничій
землі – в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші
батьки – тут корінь роду українського.
На карті
України маленьке село Талалаївка позначене маленькою краплиною. Живуть тут
гарні, привітні і працьовиті люди. Саме такими повинні бути сільські жителі,
щоб поважали люди, щоб гречно казали: «Добридень». Такою є сім'я Олександра і
Наталії Пізняк. Гарна пара, дружна сім’я, справжні українці.
Комусь життя
в селі здається важким, нудним і одноманітним. А ті, хто живе в сільській
місцевості і закохані в свою маленьку Батьківщину, доведуть вам, що це не так.
Саме в селі відчувається зв’язок з природою і самим життям. Щоб відпочити від
спеки, порибалити, назбирати лісових суниць чи грибів, попити парного молока –
не треба далеко їхати, все поряд. Звісно, в селі багато роботи по господарству,
але віддача і задоволення від такою праці не порівняєш ні з чим. А якщо додати,
що в селі є газ, в будинку – зручності, то жити в селі добре.
Корені
кожного з нас починаються з батьківської оселі, де у спадок отримуємо все
найкраще: мамину пісню, бабусину казку, розповіді дідуся, родовід, сімейні
традиції і родинні обереги. Для голови цієї сім'ї Олександра Олександровича
питання про місце проживання ніколи, напевно, і не стояло. З діда-прадіда
талалаївець брав приклад зі своїх батьків – Олександра Петровича і Ніни Йосипівни,
які тут жили, тримали господарство, ростили дітей, вчили їх жити за людськими
законами. Атестат про середню освіту він отримав разом з правами тракториста –інакше
й бути не могло, любов до техніки – це від тата. Військова служба
прикордонником закінчилася. Зняв зеленого кашкета і пішов працювати. Змінивши
кілька місць, таки сів за кермо гуркітливого трактора, якого розуміє, як живу
істоту. Несправності чує на слух, кожну деталь, перебрану власноруч, знає і
відчуває, як вона працює.
Його дружина,
Наталя Леонідівна, приїхала в їх село на роботу – в ТОВ «Обрій» потрібен був
бухгалтер. Зовсім молоденька володарка цифр, звітів, відомостей гарно
справляється з роботою вже багатенько років. Народилася пані Наталія в Криму,
коли вона ще була школяркою, батьки переїхали в Христинівку, купили будинок.
Талалаївка їх познайомила, Талалаївка з’єднала їхні долі. Тут вони стали на
рушник, тут народилися їхні діти: син Олександр (до речі, це ім'я він отримав у
третьому поколінні), студент-економіст і донька-школярка Вікторія. Для цієї сім’ї їх село – найкраще. Тут
власноруч зведений будинок, кожне деревце в саду посаджене своїми руками, кожна
стежка знайома, автомобіль придбаний за чесно зароблені кошти. Турбот і
клопотів в них вистачає: господарство, робота, а ще і батькам потрібно
допомогти. Роки беруть своє, і починає підводити здоров’я у мами, лагідної, дорогої,
турботливої бабусі Ніни. Тому її підтримують, збирають кошти на лікування. А
найсильніші ліки – це любов дітей і онуків. Тай молодшому брату Віталію треба
допомога і підтримка, адже він найменший. І Наталині батьки Галина Олексіївна і
Леонід Іванович Остроушки чекають на їхній приїзд. Ніби і відстань невелика,
але хочеться дітей і онуків бачити хоч і щодня.
В цій дружній
родині взаємоповага, турбота і підтримка – не просто слова, а дії і вчинки.
Коли трагічно загинув старший син і брат Сергій, вони намагалися хоч якось пом’якшити цей жорстокий
удар долі, втішаючи один одного. Вистояли саме тому, що були разом, були однією
справжньою родиною.
Ми всі –
український народ, який складається з родин – малих і великих, дружних і
працьовитих. Родина – це не тільки рідні, родичі. Родина до родини – народ.
А щоб нашому українському роду не було переводу, потрібно
берегти його й шанувати!
Немає коментарів:
Дописати коментар