Пантеон пам'яті Героїв Христинівщини

В одному з куточків бібліотеки ми створили музей. В планах було відтворювати тут новітню історію Христинівщини, але із повномасштабним вторгненням рф в усіх аспектах буття ми відчуваємо його наслідки, коли змінився не лише усталений хід речей, а й світосприйняття минулого, теперішнього, майбутнього – змінилися самі люди. Тому життя внесло свої корективи. Війна увірвалася в кожен населений пункт, дім, родину. Для багатьох українців війна стала великою трагедією – з бою не повернулися сини, чоловіки, брати. Ми перед ними у неоплатному боргу, ми зобов'язані берегти їх імена, щоб про них пам’ятали майбутні покоління наших земляків.

Ідея створення цієї зали належить Наталії Іванівні Сухецькій та Світлані Миколаївні Кулеші. Колеги вклали в створення експозицій не лише свої сили, можливості, але й душу. Не варто забувати, що ми не музей, ми – публічна бібліотека. І це наша спроба довести, що велика історія війни складається з маленьких історій кожного з нас. Можливо, у нас небагато документів, речей, але наша ця кімната береже пам’ять про Героїв, що дали відсіч російській агресії, щоб зберегти Україну незалежною.

В нашій експозиції ми наголошуємо на тому, що війна в Україні розпочалася 20 лютого 2014 року, ми беремо цю точку відліку, що офіційно закріплена в нашому законодавстві. Умовно нашу експозицію ділимо на два етапи: 2014-2022 роки та 2022-сьогодення.

Пам’ять… Це не лише сльози матерів, що не натішилися своїми дітьми, туга дружин, що не долюбили своїх чоловіків, смуток наречених, які не дочекалися своїх коханих, це не лише поминальний церковний дзвін та тепло свічки під час молитви. Пам’ять – вічна, скільки б часу не минуло, бо час не зітре імена тих, хто не повернувся з війни...

І ця кімната – місце пам’яті, яке не дає забути завдяки кому в нашому регіоні відносний спокій. Вшанування пам’яті про загиблих воїнів – це наша вдячність за те, що ми можемо жити, працювати й любити. Це зв'язок із тими, хто вже не зможе побачити нашу Перемогу.

Христинівщина завмирала в горі від звістки про смерть своїх земляків. Вони були різними, наші загиблі Герої. Різні за віком, характером, освітою, професією. Хтось мав освіту, стаж, престижну й улюблену роботу, створив сім’ю, виростив дітей і дочекався статусу дідуся. Дехто покинув молоду дружину і маленьких діточок, яким рости без батька, без його опори, захисту і батьківського плеча. Для когось сім’я була ще в мріях...

Герої української землі не вмирають, світла пам’ять про цих мужніх воїнів буде вічно жити в широких пшеничних полях, синьому небі, бистрих водах наших річок.

Жодне ім’я не може бути забутим, адже кожен загиблий – це втрата не лише для його рідних, але й для всієї України, для кожного з нас. За кожною цифрою статистики стоять реальні люди: зі своїми перемогами й труднощами, планами й слабостями, з десятками рідних і близьких, в серці яких назавжди залишиться біль. Тож наша розповідь про те, чим жили та про що мріяли захисники під час повномасштабного вторгнення росії в Україну. На нашій експозиції Ви бачите не лише світлини загиблих Героїв, а й частини озброєнь, що стали експонатами. Тут до них можна доторкнутися... А на передовій вони несли смерть...

Прапор, малюнки, обереги, побажання для воїнів дають сили й наснаги для подальшої боротьби. Зворушливо гріють серце і душу. І найважливіше підтримують бойовий дух воїнів, дають можливість відчувати зв’язок і підтримку. Ми – бібліотечна установа, тому ви тут знайдете і книги, бо вони – вічне джерело знань, збереження пам’яті.

Квіти маків не просто милують око, в українців вони також – символ пам’яті... Кожен із загиблих воїнів залишається в наших серцях ніби журавлі у небесах. Жовтогарячий соняшник – уособлення скорботи за загиблими на Донбасі українськими воїнами. У цей час, як відомо, поспівають соняхи, однак збирати їх у серпні 2014 року було складно, адже в тих соняшниках тривали бої й залишилися загиблі українські захисники.

Ця чорна хустка – це символ скорботи, яка оповила наші серця, наші душі і наше сьогодення.

У пам’яті житимуть вічно всі, хто віддав життя

за наше буття прозаїчне, за правду і за майбуття!

Найкращі з кращих падають від куль,

грудьми своїми землю прикривають.

Сумним набатом в селах і містах

Звучать слова: Герої не вмирають!

Ми хочемо сказати, що бібліотечні працівники відкриті до співпраці. Кожен бажаючий може доєднатись до поповнення цієї експозиції. Тому, ця справа – це енергія зусиль багатьох: депутатів, волонтерів, громадських діячів, військовослужбовців, їх рідних і друзів.

Вся громада спільними зусиллями, волонтерством, підтримкою і допомогою нашим Збройним силам працює на ПЕРЕМОГУ.

Сьогодні, 6 грудня відзначається одне з найважливіших національних свят – День Збройних сил України. ЗСУ – це меч і щит України, наша опора і захист.

6 грудня – це також християнське свято Святого Миколая. Нехай молитва Святого Миколая завжди оберігає всі родини. В кожній родині нехай панують щастя і злагода, добробут та благополуччя.

ПЕРЕМОГИ НАМ І МИРУ у нашому великому домі під назвою Україна!