Щастям обдарована жінка

       

Серед родючих садів, ошатних вулиць Ягубця загубилось обійстя родини Клименків. Потопає в зелені їх хата. Господарює серед яблунь, груш, слив, вишень, полуниць, малини і смородини привітна ґаздиня Надія Миколаївна Клименко. Садок, город і квіти – це її вотчина, де вона не просто працює, а відпочиває. Кожна дерево, кожна рослина виплекані її руками. Працьовитість цю в неї виховали її батьки Єлизавета Гаврилівна і Микола Євсейович Белюги з села Заячківка.. Три доньки, три помічниці послала їм доля. 12 лютого 1960 року лелека вперше навідався в їхню родину. Надія була в сім'ї найстаршою, тому й допомагати мамі почала ще зовсім маленькою: люльку з сестричкою поколихати, за курчатками подивитися. Дівчинка росла, і її обов'язки ставали все серйознішими, вона і їсти могла приготувати, і в хаті прибрати, і в городі чи по господарству поратись. Адже мама працювала дояркою, батько механізатором, тому в гарячу пору на роботі були допізна.

Дівчина росла привітною, веселою, доброзичливою, гарною. Припала вона до душі ягубецькому парубку Івану Васильовичу Клименку, і, щоб не відбили інші залицяльники, покликав її заміж. Отак, одразу після закінчення середньої школи, стала молодою дружиною свого «принца». Працювали обоє в місцевому радгоспі, Він – трактористом-комбайнером, а його половинка, його Надійка, працювала спочатку телятницею, а потім, продовжуючи сімейну традицію, стала дояркою. Скільки світанків зустріла вона, поспішаючи до своїх Зірок, Берізок, Перлинок і Ласок! Кожна з її підопічних мала свій характер, свій норов, свої вимоги і примхи. Але вона так гарно і дбайливо до них відносилась, що і корівки відповідали їй привітністю і високими надоями.

Молода сім'я на місці старенької хатинки почали будувати своє житло. Було не все просто і не завжди легко, але добрий характер  і працьовитість господині допомагали пережити  труднощі, і справитись з нескінченною сільською  роботою. Надія Миколаївна була передовою дояркою, гарною господинею у власній хаті, будівництво якої закінчили в 1989 році. Тут, в цій хаті і стала мамою трьох хороших дітей: Олени, Василя і Галини. Серце матері завжди було наповнене любов'ю до своїх кровинок. З роками в ньому ще й поселилась гордість за них. Хороших дітей вони виростили: добрих, чесних, чуйних, працьовитих. Оленка, тепер уже Олена Іванівна, працює в Ягубецькій бібліотеці-філії. Привітна з кожним, хто переступає поріг місцевої книгозбірні, вони збирає матеріал по історії села, проводить вікторини, конкурси, літературні години, зустрічі з видатними земляками, намагається розрадити тих, в кого наші печаль. Хоч і сама в постійній тривозі за свого чоловіка Руслана Івановича, який з 8 березня воює на Донецькому напрямку, захищаючи свою сім'ю і свою Батьківщину.

Радіє Надія Миколаївна, що Бог і доля залишили в селі їх доньку, яка і провідає, і допоможе, і поговорить, і підтримає. Адже друга донька мешкає під Києвом, де працює вихователькою в дитячому садку, а син – автомеханік, проживає в столиці. Головне, що робить маму щасливою, що діти дружні, вболівають один за одного, за батьків.

Роки пролетіли так швидко. Діти виросли, обрали свою стежину в житті, але не забувають дорогу до батьківської хати, в якій народились, виросли, звідки стали на крило. Адже знають, що їх завжди чекають: мама зі своїми пиріжками, вареннями, домашніми стравами і тато, який на пенсії має час порибалити та приготувати рибу: і смажену, і заливну, і юшку з неї. Надія Миколаївна любить читати, цікавиться новинами. Вболіває за долю України, молиться за здоров'я і щастя дітей, онуків, який має п'ятеро та за маленьку щебетушку правнучку Руслану, за щасливе повернення до мирного життя зятя і його побратимів. В неї ще багато мрій і справ, яких вистачить не на один десяток років.

Все життя цієї жінки з натрудженими роками пройшло в селі, в сільській праці. Вона, як сотні тисяч таких же працівниць,  годують нашу державу. Тож подяка і низький уклін за працю, за щиру душу, за збереження традицій нашого народу, за збереження самого села. Довгого і щасливого віку Вам, здоров'я, сили, енергії, сімейного затишку і мирного неба над нашою державою.