Рік пам'яті і болю

Добігає кінця жовтень. Зазвичай, він нас радував урожаєм, квітами, сонечком... Наше життя змінилось від того часу, як навіки проклята росія, ракетами, мінами і бомбами паплюжить нашу землю, руйнує наші міста і села. А найстрашніше – рашисти цинічно вбивають наших людей. В цій жорстокій кривавій бійні гинуть і наші захисники: військові і люди мирних професій, які стали на захист Незалежності України.

Сьогодні, 30 жовтня, в поминальній молитві рідні, друзі, земляки, побратими згадають Іллю Андрійовича Любарського. Навіть в незнайомих людей стискається серце, коли вони бачать дати народження і смерті Героя. Він народився в 2001 році 20 серпня. Раділи батьки народженню сина, пишались новим статусом бабуся з дідусем. Здається, всі в селі Зоряному вітали їх з народженням первістка. Тут, у мальовничому Зоряному пройшли його перші дитячі роки, тут зробив перші кроки, сказав перші слова, знайшов перших друзів.

Часто доля вносить корективи в життя людей, так склалось і в їхній сім'ї. З мамою і сестричкою Катею Ілля переїхали в село Кривчунка, що на Жашківщині. Два зведених брата, сини вітчима, а згодом і маленький Максим – стали для Іллі новою великою сім'єю. Знайшли спільну мову, навчилися жити, працювати, підтримувати один одного. Але Ілля любив приїжджати на свою малу батьківщину, в Зоряне. Як добирався – це іноді була ціла пригода, але знав, що його тут люблять і чекають.

Після закінчення 9-го класу він став студентом Уманського аграрного коледжу. Друзів було багато, але із земляком – моїм сином – зав’язалася найміцніша дружба. Відвідуючи їх в Умані, я щиро раділа цьому. Ілля був чесним, прямолінійним, добрим. Він умів поспівчувати і порадіти за тих, хто був для нього другом.

Після отримання диплому, юнак отримав і повістку з військкомату. Стрункий, сильний, з гарною фізичною підготовкою, він з честю проходив службу в Національній гвардії України. Це був тривожний 2020 рік. В липні 2021 року він демобілізувався і приїхав у Зоряне. Приїхав не сам, разом з ним приїхала його наречена Віталіна. Це була напрочуд гарна пара. Всі чекали звістки про їх весілля. Але тривожні вибухи 24 лютого 2022 року перекреслили багато мрій. Відклали одруження до кращих мирних часів і ці молоді люди. Уже в липні 2022 року Іллю мобілізували. Він не шукав причини, щоб не йти на фронт... В одному із запеклих боїв на Луганщині ворожа артилерія щільним вогнем накрила бійців. Ілля, висловлюючись мовою медиків, «отримав поранення, несумісні з життям». Так обірвалося зовсім молоде життя старшого стрільця взводу окремої аеромобільно-десантної окремої бригади. Йому навіки тепер 21 рік. Стають старшими його друзі, брати, сестра, а він навіки став їх ангелом-охоронцем.

11 листопада минулого року село Кривчинка зустрічало Героя, щоб навіки прийняти його тіло в свою землю. А його душа, світла і чиста, споглядає на нас з небес. Ми перед ним в боргу. Він не долюбив, не втілив свої мрії, не помстився ворогу за все те зло, яке принесене на нашу землю.

Всі, хто приходить в нашу сільську бібліотеку, знайомляться з матеріалами, що розповідають про відважного воїна, про Героя, про земляка – Іллю Любарського. Ми пам’ятаємо його, ми вклоняємось його пам’яті, його подвигу. Низький уклін нашим Героям! Слава Україні!

                  Наталя Шейніна, бібліотекар Зорянської бібліотеки