Сторінки історії Христинівської райСЕС

Христинівка від «А» до «Я»

До 1917 року державної профілактичної санепідслужби в царській Росії не існувало. Але соціальні умови дореволюційного часу вимагали створення такої організації на державному рівні і силами окремих подвижників, лікарів профілактичної медицини створювались санітарні організації. Так. в 1901 році в Катеринославі (нинішній Дніпропетровськ) була створена перша на Україні губернська санітарна організація. За прикладом Єкатеринославської губернії при більшості земських управ в Україні було виділено по одній посаді санітарного лікаря і помічника санітарного лікаря.

В 1923 році в Україні громадянська війна залишила тяжкі наслідки – голод, масові спалахи інфекційних хвороб, особливо висипного та зворотного тифів, холери, натуральної віспи. В цей час видатний вчений, санітарний лікар, пізніше дійсний член Академії медичних наук СРСР і УРСР Олександр Микитович Марзєєв очолює роботу по створенню української державної санітарно-епідеміологічної служби. За його ініціативою в усіх губерніях України організуються санепідвідділи при органах охорони здоров’я. Ці перші санепідвідділи були представлені санбаклабораторіями, загонами для проведення щеплень, пастерівськими станціями, будинками санітарної освіти, дезінфекційними загонами, міськими та районними дільничними санітарними лікарями.

В 1927 році на другому Всеукраїнському з’їзді санітарних лікарів була ухвалена Постанова про об’єднання усіх організацій профілактичної медицини в єдину організацію під назвою санітарно-епідеміологічних станцій. Христинівський район організовано в 1923 році. А в 1932 році, за спогадами нашого колеги, ветерана Мазурика Микити Сидоровича, була організована санітарно-епідемслужба. Але архівних даних про той період немає. А так хочеться дізнатися більше про період становлення і розвиток цієї служби на Христинівщині.

Сумнозвісний 1933 рік – це і рік створення державної санітарної інспекції. Взагалі, ця служба за період свого існування пережила 8 реорганізацій. Не завжди вони давали позитивний і бажаний результат на місцях, але ці постанови потрібно було виконувати. Перед початком ІІ-ої світової війни санепідемслужба була потужною організацією з багатопрофільною науково-педагогічною базою, під централізованим керівництвом, що охоплювало всі види санітарного нагляду. В 1940 році Христинівською райсанстанцією завідував О.А.Рибак. Його призвали до лав армії в перші дні війни. Доля його невідома, так як він пропав безвісти. Рідні намагались відшукати його сліди, але даремно.

Бойові дії на території Христинівщини майже повністю знищили санепідемстанцію. Свою роботу вона відновила в 1944 році. Катастрофічно не вистачало обладнання, препаратів. Працівники відкопували приховані інструменти. Поступово робота налагоджувалася. Санстанція мала окреме приміщення – три кімнати, конюшня, адже їздити доводилося саме гужовим транспортом. В стайні, яка була розділена на дві половини, розміщувалася пара коней, а в другій – корми. Був парокінний віз, а в зимовий період використовували сани. Холодильників не було, препарати зберігали в підвалі та для охолодження використовували великі шматки льоду, які привозили з льодопункту. В той час були випадки захворювання висипного тифу (1952 рік), скарлатини, дифтерії, кору, малярії, поліомієліту тощо. Низька була санітарна культура людей, було багато випадків виявлення педикульозу. В залізничній лазні пропарювали одяг солдатів, які їхали військовими ешелонами.

В 1960 році санстанція перейшла в нове приміщення. Для роботи була лабораторія в двох кімнатах та одну кімнату займав загальний відділ.

В 1963 році коней замінив трофейний автомобіль «Шкода». До послуг працівників потім був «Москвич» та УАЗ. Сьогодні для працівників в наявності є сучасні автомобілі.

В 1965 році приміщення внаслідок добудови збільшилося ще на дві кімнати.

Від людей та керівників залежало багато. Одним з умілих організаторів був Барченко Віталій Івович, який керував установою до 1975 року. Колектив на той час мав 9 лікарів, 5 помічників санітарних лікарів, 4 помічники епідеміолога, помічники паразитолога, ентомолога, статист, зав. дез.відділом та 7 лаборантів, три бак.лаборанти, два дезинфектори, три санітарки, три водії, завгосп і бухгалтер. На посаді головного лікаря довгий час, до 2001 року, працював Житніков Олександр Михайлович. Після нього цю посаду займав Кириленко Сергій Олексійович.

В 2003 році головний лікар санепідемстанції Кириленко С.О. підіймав питання про розширення цієї установи. За обласні кошти було придбано новозбудоване приміщення районного сільгоспуправління. Другий поверх уже займав новостворений центр зайнятості, а перший, після ремонту, зайняла санепідемстанція. В цьому приміщенні розмістилися санепідемвідділ, бухгалтерія, дезвідділ, адміністрація. В старому приміщенні залишилися лабораторія та гаражі.

В 2013 році пройшла ще одна реорганізація. Зменшився штат, хоч роботи не зменшилось. В зв'язку з ліквідацією району, наша санітарно-епідеміологічна станція має інший статус, але роботу свою вони виконують.

Адже від діяльності цієї організації залежить дуже багато: профілактика і нерозповсюдження захворювань, виховання санітарної культури, санітарно-епідеміологічне здоров'я  населення, з рештою – і саме життя людей.

Фото 1988 р. Працівники райсанепідемстанції

І-ий ряд: ст.водій Дем'янюк А.Ю., пом.епідеміолога Нескорожена Г.Е., лікар Буряк Л.Д., лаборант Жаго В.П., гол.лікар Житніков О.М., дезинфектор Бенедь М.Г., лікар Буряк М.Г.

ІІ-ий ряд: водій Куліш М.І., пом.санлікаря Плужник Л.О., лікар Андрійчук Н.Н., пом.санлікаря Передрій Г.А., пом.паразитолога Нагірна О.Д., лікар Сич В.О., медстатистик Столярчук Н.П.