Кожна людина має свою професію і своє хобі . Ідеальне поєднання – це коли хобі є роботою. В такому випадку людина йде на свою роботу, як на свято, не відчуває втоми, не поглядає на годинник: "Коли вже кінець робочого дня?", проявляє креативність і завжди знаходиться стимул і бажання творити. Саме такою повинна бути і робота художника. Щоб стати майстром пензля і різнобарв'я фарб, треба мати, без сумніву, природні задатки, талант від Бога. І той талант треба помножити на працелюбність, спостережливість і терпіння.
Ольга Павлівна Кроник - корінна верхняччанка. В цьому мальовничому селищі вона народилась 2 квітня 1992 року. Тут, серед хороших людей і гарної природи пройшли її дитячі роки. Сади, квітники, ліс, ставки, діброви в кожну пору року були чарівно гарними. Оля любила спостерігати за красою природи, яка оточувала і дарувала насолоду від молодих зелених листочків, від білопінного квітування дерев, від золотих відтінків на осінніх деревах... Спробувала все побачене перенести на папір... І в неї вийшло! Тому й захопилась малюванням. Малювала олівцями, фломастерами, фарбами, крейдою. Змішувала фарби, бо не завжди під руками були такі, які малювала уява. Малювала дома, в школі, розмальовували альбоми, дарувала свої малюнки друзям і родичам.
Якось так швидко пролетіли шкільні роки! І перед кожним випускником став вибір: яку стежину обрати? Ольга, не вагаючись, подає документи до Уманського педагогічного університету ім. П.Тичини, після закінчення якого отримує диплом учителя образотворчого мистецтв художньої культури і етики. За роки навчання набула досвіду і покращила свою майстерність. З таким багажем можна і дітей вчити не просто малювати, а й бачити красу в тому, що нас оточує. Працює Ольга Павлівна в Верхняцькому ліцеї. Кожен урок - крок у світ фарб, краси і гармонії. Діти вчаться азам цього неповторного виду мистецтва. Серед її учнів - багато талановитих діток, які відвідують місцеву школу мистецтв, де по сумісництву працює їх учителька малювання. Почуття, коли в дитини відкривається талант майбутнього художника, не можна передати словами. Адже приходить розуміння, що живеш і працюєш недаремно. Напрочуд гарними виходять у неї натюрморти, квіткові композиції, пейзажі. Творчість її не завершується картинами на полотні і папері, вона розмалювала стіни школи, оформила гарні стенди. Любо-дорого дивитись.
Своє життя пані Ольга пов'язала з Верхнячкою. Тут зустріла і своє кохання - Євгенія Миколайовича, який творить красу з цегли і розчину, бо працює будівельником. А здібностями і талантом дружини він пишається. Тай їх двір нагадує великий, гарний і доглянутий квітник. Картини Ольги Павлівни є в друзів, колег, родичів. Вони неодноразово експонувались на різноманітних виставках, присвячених Дню Незалежності України, дню селища Верхнячка...
Росте в сім'ї син Артем, який з генами мами отримав уміння і любов до допомогою малювання. В нього вже є певні успіхи. Що і не дивно, маючи таку маму в ролі наставника.
Бажаємо Ользі Павлівні здоров'я і творчої наснаги, сімейного благополуччя, родинного тепла і талановитих учнів. Успіхів Вам, шановна художнице. Віримо, що Ваші картини будуть експонуватись у мирній нашій Україні.
Наталя Шафорост, зав. бібліотекою-філією смт.Верхнячка
.
Немає коментарів:
Дописати коментар