Розстріляний цвіт української нації

Багата Україна іменами поетів, драматургів, прозаїків, які були совістю народу, виразником його мрій і сподівань. У 20-ті роки минулого століття в нашу літературу прийшли таланти, які невдовзі заявили про себе на повний голос. Ті роки називають «Українським Відродженням», бо то дійсно був час справжнього воскресіння української літератури, театру, мистецтва. Але той період був до жалю коротким. Настав 1937 рік, який називають «апогеєм винищення української нації». Розстрілом українського Відродження.

День 3 листопада на літературному календарі України повитий жалобною стрічкою. 85 років тому в кривавому 1937 році в урочищі Сандормох (Карелія) за рішенням окремої трійки ленінградського облуправління НКВС було розстріляно 265 в'язнів Соловецької тюрми особливого призначення. У списку «українських буржуазних націоналістів», страчених в цей день, режисер-новатор, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, Микола Зеров, драматург Микола Куліш, поети, письменники і перекладачі Матвій Яворський, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, професори Володимир Чехівський, Олексій Вангенгейм, Сергій Грушевський, академіки Степан Рудницький, науковці Микола Павлушков, Василь Волков, колишній міністр освіти УНР Антон Крушельницький та його сини Остап і Богдан та багато інших представників української інтелігенції. В той жахливий день було розстріляно десятки вчених, літераторів, діячів мистецтва і освіти – цвіту української нації.

В чому ж була їх провина і «буржуазний націоналізм»? В тому, що любили Україну? Знали її справжню історію? Несли ці знання людям? Вони були патріотами України, а не її ворогами. Вони писали наукові статті і художні твори, ставили спектаклі... А система знищувала мислячих і талановитих. Тому під жорна репресій і попав цвіт нашої нації, нашого народу. Скільки ненаписаних книг, непоставлених спектаклів, невтілених наукових розробок обірвали кулі чекістів. Але і того доробку, який залишили нам митці «Розстріляного відродження» вистачає, щоб показати, які це були талановиті поети, письменники, драматурги.

З матеріалами книжкової виставки «Розстріляне відродження» мали нагоду познайомитися користувачі центральної бібліотеки. Це поезія, проза, драматургія, есе, які змушують нас думати і любити Україну так, як її любили ті, чиє життя в 1937 році обірвали постріли в урочищі Сандормох...