90 років відлічила історія з того страшного періоду, коли, завдячуючи жорстокій політиці кремлівських керівників, в Україні лютував голод. Страшний. Нелюдський. Україна, яка годувала росію і Європу, щодня втрачала сотні людей: споконвічних волелюбних хліборобів, їх дітей і немічних батьків. З їх клунь, з їх рук забрано останні зерна і городину. Яка це була мука: виростити урожай, а натомість бачити, як в голодних муках вмирає родина... Чекати допомоги було даремною справою. Попереду всіх чекала холодна осінь і холодна зима, безнадія і відчай. А з московії надходили нові і нові накази, постанови, норми хлібозаготівель... Скільки людей забрала та страшна голодна пора, достеменно невідомо, адже все це замовчувалося і перекручувалося. В кожній родині українців бережуть імена рідних, яких убив голод під знаком серпа і молота...
Тим страшним подіям присвячена
книжкова виставка в центральній бібліотеці «Голодомор - геноцид українства», на
якій зібрано книги, статті, документи, спогади очевидців, списки земляків, які
стали жертвами тієї страшної нелюдської політики. Біля цієї виставки пройшла
година-реквієм: «Пам'ятаємо завжди, не дамо повторитися знову», огляд
літератури «Болюча правда Голодомору в художній творах» та обговорення книги
Василя Барки «Жовтий князь».
Під час
проведення масових заходів використовувались спогади очевидців тієї моторошної
пори, які в свій час записали бібліотечні працівники від старожилів.
Час назвав винуватців Голодомору, історики висвітлили документи, які передували цій трагедії, патріоти і небайдужі люди встановили пам'ятник на місцях масових поховань. Але ніхто і ніщо не вб'є наші душі і нашу волю, наш український дух і споконвічне прагнення свободи.
Немає коментарів:
Дописати коментар