Український письменник, просвітитель-гуманіст, найзагадковіший християнський філософ-вільнодумець, самобутній мислитель, педагог, предтеча нового українського письменства, а багато хто додає – містик. Це все про Григорія Сковороду.
3
грудня виповнюється 300 років від дня його народження. Верховна
Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення 300-річчя від дня народження
Григорія Савича Сковороди» у 2022 році.
У пояснювальній записці до проєкту Постанови йдеться про те, що спадщина Сковороди
«належить до визначних надбань вітчизняної культури, а його ім’я зайняло помітне
місце в ряду видатних діячів минулого, які збагатили філософську думку та
художню літературу України. У свідомості сучасників та нащадків Сковорода
постає як мандрівний вчитель, який був передвісником нової епохи – епохи
українського романтизму».
А ще Парламент запропонував «Укрпошті» видати серію поштових марок до 300-річчя Сковороди, а Національному банку України рекомендували виготовити і ввести в обіг спеціальну ювілейну монету.
Хрестоматійний образ злиденного й босого мандрівника, який подорожує від
села до села з посохом, сопілкою та торбиною за плечима, настільки закріпився в
нашій свідомості, що сьогодні ми не можемо уявити собі Григорія Сковороду
інакше. Говорячи про найвидатнішого українського філософа, у першу чергу,
згадують його твори, але сам він, як особистість, залишається маловідомим і
невловимим для світу, як і три століття тому. Справжнього Сковороду ми не знаємо зовсім. Насправді, від не ходив босий і
не ночував у селян – він мав чимало друзів серед багатих поміщиків, у яких і
зупинявся. Він дуже любив сир пармезан, який йому надсилали кілограмами, і
добре біле токайське вино – те саме, котрому віддавав перевагу Людовик XIV.
Але, крім цих гастрономічних слабкостей, Сковорода дійсно був людиною величезної внутрішньої свободи. Саме цю
внутрішню свободу ми маємо намір довести й захистити всіма можливими засобами.
Трішки
біографії. Григорій Сковорода козацького роду. Він народився 3 грудня 1722 року
в Чорнухах Лубенського повіту, що на Полтащині. Батьки, Сава та Пелагея, у сім років віддали
його до школи. А восени 1734 року обдарований юнак вже почав навчатися у Києво-Могилянській академії. Вчиться легко. Саме тоді і
відкрилися його таланти, які проходили огранку і шліфування, все одно, як
звичайний мінерал ставав справжнім діамантом.
А
далі цілий шлях до Істини, до Вищого розуму, до створення концепції «філософії
щастя», сміливе проникнення у таїну побудови Всесвіту.
Дослідники
життя і вчення Григорія Сковороди сходяться на тому, що Варсаві якимось чином
вдається залишатися близьким і сучасним для нових поколінь, попри те, що вже
змінилося кілька епох. У кожній новій генерації знаходяться люди, які мають
Сковороду «за свого», люблять його як друга і шанують як учителя.
Як
не згадати про пам’ятник Сковороді, що на Подолі. Це
особливе місце у Києві, туди часто приходять, щоб «погомоніти зі Савичем»,
«запитати у Варсави щось та набратися сили», а то й, часто-густо, щоб просто привітатися.
А ще Сковорода єднає могилянців. Щороку 15 жовтня на день Києво-Могилянської
академії студенти влаштовують акцію «Чистий Сковорода». Спочатку пам’ятник миє
президент академії, а потім студенти. Вважається, якщо у цей день «помити»
Сковороду, то успішна здача сесії гарантована.
Цьогоріч студенти не мили пам’ятник Сковороді, а
розписували! Захисні конструкції навколо пам’ятника прикрасили цитатами
Григорія Савича!
Поезії, езопівські байки, притчі, філософські трактати й діалоги, переклади й листи дійшли до нашого часу, хоча за життя Сковороди не друкувалися. Вони відкривають сучасному читачеві дивосвіт думок і образів великого народного любомудра. В них він детально описав спокуси, які чатували на нього упродовж всього життя, і розповів, як зумів їх уникнути.
Наша віртуальна книжкова поличка оновлена. Пропонуємо переглянути.
Сковорода-поет відомий усім найперше як автор циклу під назвою «Сад божественних пісень, що проріс із зернят Святого Письма». Ці «божественні пісні» він складав понад три десятилліття. А ще сковородинські пісні заведено тлумачити як свого роду «поетичну автобіографію» автора.
Художня
проза Сковороди — це збірник «Байки харківські». Байка як жанр часто
зустрічалася в давній українській літературі і фольклорі. За Сковородою, байка
має сприяти пошуку і розкритті вічної істини, тому його байки були спрямовані на
викриття суспільних болячок, підносили дух громадянської гідності, культ
розуму, картали світ зловживань, обдурювання, кар'єризму, вельможного
самодурства, чинопочитання, наживи, самохвальства, тупоумства. Поруч
із використанням езопівських сюжетів у байках «Орел та Черепаха», «Жаби», «Чиж
і Щиглик», «Олениця та Кабан» Сковорода створює низку оригінальних за сюжетом
творів, що постали на матеріалі народного епосу, народної мудрості.
Григорій
Сковорода. Збірка: «Вірші, пісні, байки, діалоги, трактати, притчі, прозові
переклади, листи».
Місце Сковороди в українській
літературі визначається не тільки його внеском у розвиток власне поезії,
віршової та прозової байки, а й художньо-літературною вартістю його
філософських творів. У
серпні 1759 року Сковорода став викладачем поетики Харківського колегіуму. Саме до цього часу належать латинські листи до
М. Ковалинського, з яких прослідковується ідейно-естетична еволюція
Сковороди як письменника і мислителя. Вся філософська творчість Сковороди
розвивалася під впливом багатьох чинників. На його поглядах позначився вплив
принаймні трьох ідейно-теоретичних джерел. Це – філософські вчення античності,
середньовіччя й Відродження, вітчизняне просвітительство і, нарешті, народна
мудрість.
«Григорій Сковорода – дітям»
В цьому виданні зібрані найпопулярніші твори Сковороди з огляду на використання цих
текстів в старших класах середніх шкіл, а також для широкого кола читачів, які цікавляться
творами цієї унікальної людини. До речі, всі тексти подано в перекладі на сучасну літературну мову, а система ілюстрацій
відбиває образотворче бачення світу XVIII століття.
Зрештою, яких би жанрів не вдавався Сковорода,
він завжди постає перед нами філософом, бо його думка повсякчас лине за край
видимого світу. Сковорода закликає кожного з нас – «Уподібнюйтесь пальмі: чим
міцніше стискає її скеля, тим швидше й прекрасніше здіймається вона догори».
Якщо почуємо учителя, то з таким надійним
компасом Україна поверне з манівців на широку дорогу в завтра!
Немає коментарів:
Дописати коментар