“Дідух до хати – біда із хати”

 

На Різдво українці споконвіку плели Дідуха – солом’яний оберіг, дух предків, дідів, збереження традицій і пам’яті родини.  У дохристиянських віруваннях він був утіленням бога Коляди, символом пам’яті про предків. Напередодні свят із стебел обрядового снопа формували кілька пучків, кожен з яких окремо обмотували соломинками або обв’язували кольоровими нитками. Потім такі часточки-почечки збирали разом і обкручували стрічками, формуючи пишний сніп. Знизу робили розгалуження типу ніжок, щоб дідух міг стояти. Пучки колосків зверху обрамлялися кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними польовими квітами. В будинок вносили Дідуха у переддень Різдва. Необмолочений пшеничний чи житній сніп, що спеціально збережений з часу жнив, після обходу двору урочисто вносили до хати. Святковий сніп перебував у хаті протягом різдвяного тижня (подекуди навіть до Водохреща). Його присутність привносила в родину святковий настрій, затишок і святковість. У народі казали “Дідух до хати – біда із хати”. Наші предки вірили в те, що душі померлих родичів мають зв’язок з родиною, охороняють мир в домі, допомагають по господарству. Ритуальний сніп виносили з будинку тільки перед Старим Новим роком. У деяких областях Дідуха спалювали на дорозі до дому під танці і пісні. В інших областях, згідно традиції, спалювали лише частина снопа, з колосків плели “кропило”, яким освячували хату, а частина прив’язували на гілочки плодових дерев. Робили це, щоб на наступний рік був рясний урожай. З кожним роком все більша кількість людей відновлює традицію ставити дідух у себе вдома. Хтось замість ялинки ставить колоски як символ достатку і родючості. А багато хто, вивчаючи традиції нашого народу, роблять справжній дідух згідно традиції далеких предків. Учні 6-А класу міської школи №2  провели відео огляд в якому зачитали вірші, які розповідають про традиції та звичаї українців.