Яке ж насправді мистецтво - сидіти отак непорушно , вдивляючись в далечінь сконценрованим поглядом , нахмуривши трохи брови і звівши їх так, що б рівно по центру між ними , проступала складочка глибоких роздумів . Дивишся , і собі хочеться враз сконцентруватись на чомусь дуже важливому і думати , вдумуватись , аналізувати , шукати рішення . Мабуть з таким виразом обличчя сидів колись Леонардо да Вінчі, коли уявляв , яким же має бути погляд Джоконди , або ж Людвіг ван Бетховен , пишучи славнозвісну п'єсу " До Елізи ". Мистецтво - скрізь : в сонячних променях , що пробиваються крізь листя дерев, в вітрі , що куйовдить ваше волосся , в шипінні моря з привезеної з відпочинку мушлі , в посмішці , в сльозах , в дощі ... Ви чули коли небуть музику дощу ? Він завжди вистукує ще не написані мелодії , щоб хтось їх почув і , нарешті , розсипав дрібним маком нот по цупкому папері ...
Ось тут , праворуч , портрет Цоахіма Мюрата , о ліворуч - Картина "Пес" , досі невідомого , але ,від того не менш талановитого , художника , а он там ,- далі , за вервечкою картин, скульптур , музичних творів , всіляких сучасних перформансів , вас чекає НАТХНЕННЯ . Бо дощ , здається , вже зачекався , доки ви носите "дрібний мак" в долоні . Висипте його , нарешті , на папір ...
Немає коментарів:
Дописати коментар