16 січня на календарі України - це день, коли ми схиляємо голови перед подвигом героїв-"кіборгів"
Кіборгами почали називати захисників Донецького аеропорту. За надзвичайну витривалість, сміливість та безстрашність. Адже вони, на великий подив усіх, перебуваючи у нерівних позиціях з російськими військовими, тримались до самого кінця, так і не здавши позицій ворогові. Ще одне слово, яким нарекли наших військових росіяни – “укропи”. Зневажливе у їхньому розумінні, похідне від “Український Опір”, це слово стало сприйматись у нас як позитивне. Українці самі називають себе “укропами”, вірячи у добру силу правди, що, наче зелена рослина, відганяє злих духів. Сучасні українські воїни – це знову ті, хто взявся за зброю, щоб захистити державу. Їх називають воїнами світла, бо вони світлі і воюють за правду. Вони сильні, як ніколи. Вони продовжують боротись, бо ми мусимо перемогти.
Подвиг цих героїв знайшов своє відображення в кінохроніці, репортажах , художніх і документальних творах. Авторами книг є ті, хто і сам був у тому пеклі, дивився смерті не просто в очі, а в самі її зіниці.
Ця книга про оборону Донецького аеропорту, де зібрано унікальний матеріал: понад 100 інтерв'ю, десятки ексклюзивних фото з місця подій. Серед цих розповідей і сповнена сильних почуттів, і розповідь христинівчанина Віталія Паламарчука, що має позивний "Сміливий". Вона має заголовок "Сепаратисти самі пропонували перемир'я, а потім його порушували. В книзі його розповідь займає дві сторінки, але кожне слово - то правда, біль, гіркота, повага до друзів, бойового братства, сили і мужності. Віталій двічі тримав оборону в аеропорту: перший раз під безперервними обстрілами два тижні обороняв диспетчерську вежу, другий - коли вцілілою буда лише злітна смуга. 
Ця книга - результат першої спроби зібрати та проаналізувати свідчення безпосередніх учасників однієї з найгероїчніших і найтрагічніших операцій початку російсько-української війни. Це спогади майже півтори сотні учасників і очевидців тих подій. Їх розповіді підтверджують унікальні фотографії. Є тут і коментарі військових і експертів з аналізом тих подій. Змушує битись частіше наші серця список тих, хто загинув або пропав безвісти під час оборони міжнародного аеропорту "Луганськ". Вони назавжди залишились молодими: кадрові військові, мобілізовані солдати, робітники. Їх імена завжди берегтимуть нащадки.
Лариса Якубова - доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України, член-кореспондент НАНУ - передусім відома як дослідниця історії міжетнічних відносин міжвоєнного періоду. Її нова книга висвітлює тему сучасних відносин нашої держави із східним сусідом.
Напевно, немає в нашій державі, та й її межами людини, яка б не знала про Сергія Лойко - талановитого журналіста, чесного і самозреченого. "Правдивіше за правду", - сказав один поет. Саме там, де панує цей закон, тепер Аеропорт Сергія Лойка, його Майдан, його Крим, його кіборги.
В основі роману-трилера С.Лойко лежать реальні події. Його герої живуть у вирі кривавих подій. Там, де збирає свій кривавий урожай війна. Там, де гинуть не тільки військові, а мирні люди.
Немає коментарів:
Дописати коментар