Христинівка від «А» до «Я»
Будівельник –
професія мирна. Можливо, тому вона така затребувана була в повоєнні роки. В
Христинівці було кілька будівельних організацій, робітникам яких вистачало
роботи. В 50-х роках почали створюватись районні міжколгоспбуди. За рішенням
зборів уповноважених від господарств району 17 жовтня 1957 року така
організація почала діяти і в нашому місті. Її завданням було будівництво об’єктів
в колгоспах району та виробництво місцевих будівельних матеріалів. Ця
організація, яку очолив С.А.Державець, отримала свою прописку за адресою вулиця
Кірова, 1 (тепер це вулиця Терещенка).
За своїм
правовим станом міжколгоспбуд – кооперативна госпрозрахункова організація, яка
здійснює виробниче й культурно-побутове виробництво в колгоспах.
В той час в районі
не було цегляних заводів, не вироблялись залізобетонні вироби. За пайові внески
колгоспів була створена виробнича база, і вже в 1958 році на Веселівському
(тоді Голяківському) цегельному заводі було вироблено 800 тисяч штук цегли. За
перших десять років її було вироблено вже 50 мільйонів штук. А іще ж
функціонував і цегельний завод в селі Христинівка. Реалії будівництва вимагали
збільшувати обсяг виробництва.
У перші роки
існування міжколгоспбуду було споруджено багато тваринницьких приміщень: свинарників,
ферм для великої рогатої худоби, овець, птахів тощо. За 10 років в районі не
було жодного колгоспу, де будівельники цієї організації не побудували б кілька
тваринницьких приміщень. Вирішення питання будівництва господарських приміщень
дало можливість взятись за спорудження дитячих садків, шкіл, клубів, будинків
культури. Перегляньте старі підшивки районної газети «Трибуна хлібороба», і ви
уявите розмах будівельних робіт на селі: репортажі про відкриття закладів
освіти, культури, торгівлі, адміністративних приміщень. За десять років було
споруджено 132 об’єкти. Будували багато і добротно. Скільки разів за наступні
десятиліття перерізали червону стрічку, відзначаючи відкриття нового об’єкту,
де ще пахло фарбою, свіжими дошками і теплом рук будівельників. Поїдьте в
будь-яке село Христинівщини, поговоріть з людьми старшого покоління, і вони
підтвердять, що всі ці приміщення і досі служать людям.
В
міжколгоспбуді відкрили цех залізобетонних виробів, яких за рік використовували
по 2-4 тисячі кубічних метрів. А одна тисяча залізобетону замінювала півтори
тисячі першосортного лісу... Діяв і свій деревообробний цех, де виготовляли
лутки, двері... Вирізати скло потрібного розміру не було проблемою. Були тут
майстри на всі руки: могли зробити стіл, лавку чи форму для виготовлення таких
гіпсових скульптур і прикрас, що не соромно було подарувати друзям.
В самій
Христинівці «міжколгоспбудівці» звели і здали в експлуатацію багато: районний
будинок культури, приміщення аптеки і колишньої поліклініки, міжрайветбаклабораторію,
кінотеатр «Ювілейний» та багато інших будівель, які є візитною карткою нашого
міста.
Міжколгоспбуд
і його будівлі – це робота людей різних будівельних професій: мулярів,
штукатурів, малярів, столярів, бульдозеристів, водіїв – всіх і не перелічити.
Їх портрети прикрашали районні Дошки Пошани, про них писали газети, їх нагороджували
Грамотами. В багатьох сім’ях бережуть ці реліквії, як пам’ять про свою працю,
чи вшанування за трудові заслуги батьків чи дідусів з бабусями. Сама
організація не раз виходила переможцем районних і обласних змагань. Наприклад,
в 1959 році – за спорудження РБК, в 1964 році завоювали друге місце в обласних
змаганнях. І таких перемог було дуже багато.
Будували не
тільки для людей, а й для себе: міжколгоспбуд мав свою їдальню, свій магазин,
діяла профспілкова бібліотека, плодоносив великий сад на території, вводили в
дію житлові багатоквартирні будинки. В 1984 році для своїх працівників звели 40-квартирний
будинок з усіма зручностями. Керував на той час міжколгоспбудом В.Й.Маценко.
Про тих, хто
чесно і добросовісно працював в цій організації, можна написати багатотомну
працю. Низький їм уклін і подяка за все те, що вони збудували, відремонтували і
залишили не тільки нам, а ще й майбутнім поколінням...
Немає вже цієї
організації будівельників, але ми пам'ятаємо, що вона була і будувала. Для нас,
наших онуків і наших дітей.
Немає коментарів:
Дописати коментар