Лебедина пісня СТАНІСЛАВА ЗІНЧУКА - перекладача

Немає, напевно, людини, яку б не вразили слова вірша Расула Гамзатова «Журавлі», що стали піснею. Цей вірш Расул Гамзатович написав на своїй рідній аварській мові. Ця тема навіяна відвідуванням пам’ятника семи братам Газдановим в селищі Дзуарикау Алагирського району, що в Північній Осетії.

Всі брати воювали на фронті. Одна за одною почали приходити похоронки на синів. Коли батьки взяли в руки похоронку на третього сина, серце матері не витримало – вона померла. А коли прийшла похоронка на сьомого сина, листоноша відмовився нести її в дім Газданових. І тоді старійшини селища зібрались і пішли до батька. Він сидів на порозі зі своєю єдиною внучкою Мілою. Побачивши старійшин, він все зрозумів і впав мертвим...

Земляки поставили семи братам Газдановим пам’ятник у вигляді скорботної матері і семи журавлів, що відлітають від неї...

Расул Гамзатов казав, що він не мав на увазі якусь конкретну війну – він присвятив цей вірш воїнам всіх боїв і воєн.

Для нашого земляка, поета, журналіста, фольклориста, краєзнавця, перекладача Станіслав Зінчука, по чиїй долі теж пройшлася війна, ця поезія стала особливою. Він загорівся перекласти її на українську мову. Слова вірша були настільки відомими, що якби перекладач десь схибив, це одразу стало б помітним. Зінчук не схибив – «Журавлі» у його перекладі не втратили майстерності Гамзатова і залишились щемним знаком суму за полеглими воїнами, таким, яким і запам’яталися старшому поколінню:

Мені здається часом, що солдати,

Які не повернулися з боїв,

Лягли не в землю рідну вічно спати,

А обернулись в білих журавлів.

          Їх дружній лет нікому не спинити!

          Вони нам подають невтомно клич...

         Чи не тому так часто і й сумовито

         Ми не відводим від небес облич?

Крилатий ключ, такий до болю рідний,

За обрієм невдовзі промайне.

У тім строю прогалина помітна -

Чекає, мабуть, місце те мене.

          Надійде час – у вирій зграя птича

          Візьме з собою в журному ряду.

          Тоді і я з-за хмари вас покличу

          Благословити зміну молоду.

Мені здається часом, що солдати,

Які не повернулися з боїв, 

Лягли не в землю рідну спочивати,

А обернулись в білих журавлів.

У творчому доробку Станіслава Зінчука багато перекладів білоруських, казахських, грузинських, естонських, латиських поетів. А «Журавлі» – це остання робота талановитого майстра перекладу. Це його лебедина пісня, його данина пам’яті полеглим у тій війні.