Бібліотека чепуриться...

Прийшло літо. Гарне, зелене, та зовсім нерадісне. Але життя продовжується. В нашому місті люди працюють, обробляють городи, наводять лад в дворах. Комунальники ремонтують дороги, викошують трави і бур’яни, садять кущі...

Бібліотекарі біля своєї книгозбірні прибирають, доглядають за новопосадженими ялинками, плекають квіти. В нас їх небагато, ростуть вони в парапеті. А от сам парапет давно просить ремонту, бо він потріскав, обсипався, вищкірився до нас дірками і облупленою штукатуркою.

Бібліотеку відвідують не тільки христинівчани, а й переселенці. Серед них – подружжя Горбенків. Катерина Панасівна, кандидат філософських наук, викладач Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля в нашому Інтернет-центрі веде онлайн-лекції своїм студентам, а в перервах між лекціями спілкується з працівниками і відвідувачами бібліотеки. Степан Сидорович читає в нас книги, періодику, грає в шашки з такими ж любителями цієї гри. Пані Катерина, почувши, що ми хочемо робити ремонт, запропонувала допомогу свого чоловіка: «Він все вміє. В нього золоті руки». І на прохання директора бібліотеки пан Степан погодився.

Цемент ми купили за власні кошти, привезли його велосипедами. Плиткою поділилася заступник директора Лариса Загороднюк. Частину піску нам дав ПП А.М. Ромасевич , а кілька мішків – із домашніх запасів бібліотекарів з часів ремонтів своїх осель.

І стали ми бетонярами і підсобниками. Важка то, виявляється, справа – замішувати розчин з піску і цементу. Але, що бібліотекар – то сила. Кілька днів такої роботи, і на наш парапет приємно дивитись. А на плитці, яка нагрівається від променів сонця, можна і посидіти з книгою в руках.

Дякуємо Степану Сидоровичу за його уміння, за його роботу, за його консультації, за терпіння і добре ставлення до людей. З ним поряд легко працювати. Бажаємо йому сили і здоров’я, енергії і добробуту. А всім нам – Перемоги.

Все буде Україна!