Книги – морська глибина, хто в них пірне аж до дна, той, хоч і праці матиме досить, дивнії перли виносить» – цей вислів Івана Франка ніби висвітлює мої погляди в житті. Хтось мріє мандрувати, побачити найбільше країн, хтось до самозабуття збирає різні колекції, а я все своє свідоме життя вчусь, читаю, збираю книги. Прошу у Всевишнього, щоб дав мені начитатися, адже так багато хороших книг є у світі. Ця проклята війна змусила нас з чоловіком покинути затишну квартиру в Слов’янську Донецької області та вщент зруйновану дачу. В нашому помешканні залишилися дорогі серцю речі, посуд, одяг, побутова техніка. Але, найбільше я сумую за книгами, моїми вчителями і порадниками. Ми стали переселенцями. Родичі чоловіка запропонували пожити в їх будинку в Христинівці.
Це місто зустріло нас привітними сусідами, новими хорошими знайомими. А ще я у захваті від центральної бібліотеки. Не вистачає слів, щоб висловити емоції, які я відчуваю при відвідуванні цього храму книги. Приваблюють унікальний інтер’єр книгозбірні та книги, особливо з історії нашої держави і нашого народу, книги про його споконвічну боротьбу за волю і незалежність. Для мене, як для історика і філософа, це дуже важливо. Гріє душу той факт, що я бачу, що ці книги читають. Читають, як ті, хто кілька десятиліть вчили зовсім іншу, перекручену історію, а тепер відкривають для себе правдиві сторінки нашого минулого, так і молоді люди, чия пам’ять не засмічена товстим нашаруванням перекручень, які несла тодішня освіта.
І,
звісно, є такий необхідний зараз, Інтернет. Це дало мені змогу проводити
онлайн-лекції для своїх студентів. Мої студенти – не історики, але дуже приємно
було чути їх відповіді, які демонстрували вдумливість і розуміння величі
минулого України і українців.
Я
багато часу проводжу в бібліотеці, працюю над матеріалами з історії та
філософії, готуюся до лекцій, спілкуюся з працівниками бібліотеки. Було б
несправедиво не згадати кількома словами цих чудових жінок. Вони
різні за віком, уподобаннями і характерами, але їх об’єднує велика любов до
книги, повага до читачів і прагнення допомогти людям у цей важкий час. І тільки
тепер зрозуміла – я знайшла те, що довго-довго шукала – справжніх друзів і острівець
душевного спокою і морального задоволення. Адже бібліотека – це не просто книгосховище,
архів краєзнавчих матеріалів, літературний музей, волонтерський центр,
періодичні видання, народознавчий куточок, це і атмосфера, яка тут створена.
Вона казкова! Пробачте донеччанці за пафосні слова! Але таких бібліотек там,
звідки я приїхала, не було ніколи!
До
слова сказати, в бібліотеці досить багато відомостей про історію вашого міста.
Читаючи своїм студентам лекції про Голодомор 1932-33 років, я використала
спогади старожилів, що пережили той жахливий час у вашій місцевості, дбайливо
збережені працівниками бібліотеки. Від того, що читала, від усвідомлення того, що
випало цим людям пережити, знаходячись під знаком молота і серпа, ставало
моторошно.
В
бібліотеці проводяться різні заходи, історичні читання, презентації нових книг, фольклорні і народознавчі години. Відверто кажу – вперше побачила коцюбу і
рогачі на андріївських вечорницях, вкусила калиту та дізналася багато цікавого
про це свято.
Під час війни бібліотекарі не збирають великі аудиторії, як раніше, але тих людей, які приходять сюди, огортають теплом, доброзичливістю і розумінням. Книги допомагають нам вистояти, підтримують душевну рівновагу і, головне, надають впевненість, що ця клята війна закінчиться нашою Перемогою і ми житимемо у мирній і квітучій країні, яка гордо нестиме своє ім'я – Україна.
В
своєму нотатнику знайшла віршовані стрічки. Записала їх собі вже давно. Як
знала, що знадобляться.
Бібліотека
– тихий дім душі.
Тут
життя по іншому бринить.
Сторінко́вий шелест – кроки до самісіньких вершин!
І
раптом як з небес – прозріння мить!
Благаю всіх христинівчан, переселенців, гостей, друзів поважного віку і не дуже, молодь не йти до бібліотеки.., а ЛЕТІТИ до неї душею і серцем, в цей наш місцевий Храм Мудрості. Вона працює без вихідних, без перерв, така ошатна, красива, стильна, затишна, привітна, яка надає знання і наснаги. До зустрічі вже в моїй любій бібліотеці.
З повагою,
Горбенко Катерина Панасівна, кандидат філософських наук Східноукраїнського
національного університету ім. В.Даля
Немає коментарів:
Дописати коментар