В літературу люди приходять різними шляхами, одні з шкільних років пишуть вірші, оповідання, придумують казки, після школи вступають до гуманітарних закладів... І пишуть, друкують, радіють першій виданій книзі. Адже кожна така книга – то дитина, яку виносили в серці, випестували, ночами підліковували-редагували... Є люди, які і люблять книгу, і читають багато, і легко вірщують для друзів та рідних. Але то – для душі.
Серед тих, хто прийшов в велику літературу після життєвих доріг,
і Борис Йосипович Пономаренко. Зараз в його творчому доробку – п'ять збірок.
Він народився в 1944 році в селі Хацьки на Черкащині. Його шлях проліг від
Хацьківської середньої школи, яку він закінчив у 1961 році. Працював електриком
на Півночі, служив в Армії, потім довгий час трудився на Смілянському
машинобудівному заводі, де пройшов шлях від електрика до начальника ливарного
виробництва. Вищу освіту здобував заочно в Київському політехнічному інституті.
Господарник, організатор, керівник, він був обраний Народним депутатом України.
Був членом Комітету з питань базових галузей та соціально-економічного розвитку
села та групи «Реформи». У 1998-2000 роках – слухач Української академії
державного управління при Президентові України.
З червня 1998 року – головний
консультант-експерт Управління забезпечення зв'язків з Верховною Радою України
Адміністрації Президента України. Працював заступником керівника управління
діловодства Головного управління документального забезпечення, заступником керівника
управління діловодства – завідувачем відділу службової кореспонденції Апарату
Верховної Ради України.
З життєвою мудрістю прийшло розуміння,
що свої думки і прагнення можна передати не тільки з трибуни, а й друкованим
словом. Ті слова то жевріли в душі, то палахкотіли вогнем. І їм, отим словам,
було так добре на листках книг. Ці книги гріли його серце і душі тих, хто брав
їх в руки.
З червня 1998 року – головний
консультант-експерт Управління забезпечення зв'язків з Верховною Радою України
Адміністрації Президента України. Працював заступником керівника управління
діловодства Головного управління документального забезпечення, заступником керівника
управління діловодства – завідувачем відділу службової кореспонденції Апарату
Верховної Ради України.
Був членом політвиконкому Трудової партії
України (ТПУ). Член правління Асоціації народних депутатів України попередніх
скликань.
Проживаючи в Києві, подумки був в рідній
стороні, на Черкащині, яка приходила в сни ставками, річками, лісами, садами і
друзями, колегами, однокласниками і і щемливими спогадами. Тому його
участь в Київському земляцтві «Шевченків край» – свіжа вода для душі. Ця організація включає
понад п'ятсот членів. Це письменники, журналісти, вчені, науковці, лікарі – люди різних професій, покликань і доль.
З Ігорем Юхновським вони виявились однодумцями,
разом працювали в Інституті національної пам'яті, створювали міжнародний
благодійний фонд. Вірші пана Пономаренка виявились душі мелодійними, легко
лягали на ноти і душі композиторів. Він співпрацює з смілянським композитором
Миколою Сюмаком та композитором, хормейстером хору ім Г.Верьовки Іриною
Мельниченко. Разом з цим уславленим хором Борис Йосипович їздить по містах і
селах України, які дали нашому народу визначних діячів культури, літератури,
науки.
З івангородцем, Сичем Володимиром
Феодосійовичем, який зараз проживає у Вишгороді, вони познайомились на дні Києва
в павільйоні Черкаського земляцтва. Відразу потоваришували, адже в них багато
спільного в думках і діях. Саме пану Сичу він передав
свої книги для наших читачів: «Уклонися порогові отчому», «Полігон», «Ранкової
роси намисто», «Ударив дзвін», «Полиновий дзвін волі». Людям подобаються його
повісті, оповідання, поезія. Адже вони про людей, їх біди і радості.
Ми чекали на зустріч з письменником в
Івангороді. Але клята війна перенесла цю зустріч на пізніше. Ми поспілкуємось з
митцем після Перемоги.
Письменник здав до друку нову книгу «Сила роду
нашого», яка присвячена незламному народу України, ЗСУ, в рядах яких зараз і
його син Роман.
Здоров'я, сили і наснаги, шановний Борисе Йосиповичу. До зустрічі в Івангороді під мирним небом.
Немає коментарів:
Дописати коментар